Українські молочні підприємства наразі зосередили на складах приблизно двомісячний обсяг виробництва вершкового масла. Це пояснюється поєднанням зовнішніх та внутрішніх чинників, які одночасно вплинули на ринок. Генеральна директорка Асоціації виробників молока Олена Жупінас зазначила:
«Торік українські експортери продавали цей продукт до ЄС по 7 євро за кілограм, зараз ця вартість не перевищує 4,5 євро».
Таке зниження цін зробило експорт економічно невигідним, адже продавати продукцію нижче собівартості виробники не можуть.
За її словами, підприємствам доводиться або шукати альтернативні напрямки збуту, або накопичувати продукт на складах. У результаті в жовтні експорт масла зменшився на 22% у порівнянні з вереснем. На внутрішньому ринку також спостерігається спад активності, оскільки у вересні та жовтні традиційно попит слабший, ніж у зимові місяці, коли продажі зростають завдяки святковим періодам. Продукція, яка не була реалізована, залишилась на складах.
Голова Спілки молочних підприємств Вадим Чагаровський підтвердив:
«Середній запас масла на складах молочних підприємств становить близько двох місяців від обсягів виробництва».
Він додав, що це приблизно 10 тис. тонн і що такий рівень поки не створює критичних ризиків для галузі, адже подібні запаси часто формуються перед зимою, коли виробники готуються до сезонного зростання попиту.
Аналітики водночас зауважують, що в цьому випадку запас має іншу природу, ніж зазвичай. З середини серпня переробні підприємства працювали переважно «на склад» після вичерпання експортних квот ЄС, які були відновлені лише у жовтні. Тоді ж внутрішній попит залишався низьким через зменшення купівельної спроможності населення, що також стримувало реалізацію масла. Такі обставини призвели до того, що запас сформувався не як стратегічний резерв у передчутті зростання цін, а як наслідок вимушеної переробки без можливості збуту.
Додатковим тиском на підприємства є те, що масло, яке лежить на складах, фактично «заморожує» оборотні кошти. У багатьох молочних компаній фінансові ресурси обмежені, особливо після сезону зниження молока та зростання витрат на енергію. Тому надлишок продукції створює фінансове навантаження, навіть якщо формально він відповідає сезонній нормі.
