На Миколаївщині фермер, який орендував у Новоодеській громаді понад 150 гектарів земель водного фонду, мав використовувати їх для ставків і гідротехнічних споруд, призначених для риборозведення. Проте замість цього орендовані водойми він повністю осушував і перетворював на ріллю.
За інформацією Офісу Генерального прокурора, обидві водойми протягом кількох років щорічно засівалися соняшником та пшеницею, що суперечить умовам договору та нормам земельного і водного законодавства. Таке нецільове використання також призводило до негативних екологічних наслідків, тому прокурор звернувся до суду з вимогою розірвати договір оренди і повернути ділянки громаді.
Суд апеляційної інстанції повністю задовольнив позов, погодившись із доводами прокуратури про те, що землі фактично використовувалися для агровиробництва, а не для розведення риби.
Орендар, не погоджуючись із таким рішенням, подав касаційну скаргу, у якій стверджував, що проводив нібито літнє осушення ставків як меліоративний захід для їх догляду і відновлення.
Верховний Суд, розглянувши справу, підтримав позицію Офісу Генпрокурора і встановив, що системне та багаторічне використання земель із 2019 року свідчить про їх фактичне застосування як орних угідь. Касаційну скаргу було відхилено, а попередні судові рішення залишено в силі.
