Можливе розширення неаграрного використання паїв стає однією з нових тенденцій українського земельного ринку. Зокрема, у найближчі роки може зрости кількість угод із викупу сільськогосподарських земель для реалізації енергетичних проєктів, насамперед пов’язаних із відновлюваною енергетикою та інфраструктурою зберігання енергії. Такі ділянки розглядають як перспективний актив у межах довгострокових інвестиційних стратегій.
Загалом активність на ринку землі у 2026 році, за оцінками експертів, навряд чи зазнає різких змін. Очікується, що щомісячна кількість укладених договорів купівлі-продажу залишиться в межах 12–15 тис., а сумарна площа реалізованих угідь становитиме близько 25–30 тис. га на місяць. Така динаміка свідчить про сформований попит і поступову стабілізацію ринку після кількох років адаптації до нових правил обігу землі.
Водночас інвесторам не варто розраховувати на суттєве зростання орендної дохідності. Очікується, що агровиробники переглядатимуть ставки оренди переважно в межах інфляційних процесів, орієнтовно до 10%. Це означає, що основним джерелом прибутковості залишатиметься не оренда, а зростання вартості самих земельних активів. Капіталізація сільськогосподарських угідь може збільшуватися на 10–15% на рік, що відповідає тенденціям попереднього періоду.
Цінова динаміка, за прогнозами, збережеться помірною та рівномірною. Річне зростання вартості гектару, ймовірно, залишиться в коридорі 10–15%, без різких стрибків, за умови відсутності негативних змін у безпековій або макроекономічній ситуації. Подібної думки дотримуються й представники аграрних об’єднань, які пов’язують подальший рух цін із загальним станом економіки та рівнем інвестиційної впевненості.
Окремо на ринок впливатиме цифровізація земельних відносин. Запуск та розвиток спеціалізованих сервісів для власників паїв відкриває можливість укладати більше прямих угод із продажу або передачі землі в оренду без посередників. Це може підвищити прозорість операцій, скоротити транзакційні витрати та активізувати участь дрібних власників у ринкових процесах.
Загалом земельний ринок України поступово переходить від етапу формування до етапу більш прагматичного використання активів, де поряд із традиційним аграрним призначенням з’являються альтернативні сценарії застосування сільськогосподарських земель.
